Хронолого-езотеричний аналіз історії до Адама та Єви

Початок Часів: Терміти та Відродження Землі

Історія від приблизно восьми мільярдів років до чотирьох мільйонів років до н.е..

За сучасними науковими даними, є дві версії віку нашої планети: одна – 8,5 мільярдів років, інша – 14,5 мільярдів років, яка більше стосується початку виникнення часу та пам'яті. Обидві версії майже вірні. Справа в тому, що на Землю безліч разів приходили не лише високоцивілізовані люди, а й розумні «терміти», приблизно вдвічі більші за людину.

Ці агресивні, егоїстичні та войовничі богоборці прилетіли з іншої планети. Обґрунтувавшись, вони почали руйнувати ресурси Землі. Творець вирішив знищити їх усіх до останнього: Сонце стало світити настільки потужно, що випарувалися навіть усі моря. Терміти збудували собі підземні "холодильники" та спеціальні скафандри-усипальниці, щоб врятувати хоча б свою еліту. Проте сонячна радіація дістала їх навіть крізь ці укриття. Є місце на Землі, де можна побачити ці скам'янілі допотопні створіння. Сумно те, що для їхнього повного знищення Земля була розігріта до такого стану, що на її відновлення пішло два мільярди років. Саме з моменту цього відновлення деякі вчені й відлічують 4,5 мільярда років віку планети.

Народження Води та Зростання Планет

Ядра планет складаються з важких елементів, в основному металів, які могли виникнути лише в надрах зірок, де достатньо температури та тиску. Але ядра первинних планет завжди невеликі, та й самі новонароджені планети не блищать масою. Планети починають рости, коли виходять на орбіти навколо зірок.

Планета, чи то газова, чи звичайна, – це не просто шматок маси. Перш за все, це особливий механізм з трансформації інформаційного поля в щільну матерію. Подібна трансформація відбувається в ядрах планет: вони вбирають тонкопольову субстанцію ефіру і ростуть. Перетворюючись на енергію, тонкопольова субстанція ефіру поступово набуває якостей твердої речовини. Цей процес ділиться на три ступені: інформація – енергія – щільна матерія.

Таким чином, у центрі ядра накопичуються найважчі елементи, на його периферії – легші. Але справа в тому, що й важкі метали, й метали оболонки ядра є гідридами. Їхня атомарна структура будується під величезним тиском із надлишком водню. Чому з надлишком? Тому що атом водню найпростіший і легко синтезований. Отже, вільний водень вступає з металами ядра планет у неміцний зв'язок, утворюючи гідриди.

Що відбувається далі? З часом металева структура ядра втрачає водень, і він як легкий газ проникає через мантію в ті області кори планети, де достатньо кисню. Так відбувається синтез води. Вода народжується на величезних глибинах і через розломи кори проникає на поверхню. Де течуть усі великі річки планети? По межах літосферних плит. Про що це говорить? Про те, що вода піднімається по розломах і заповнює русла річок. Те саме відбувається зі Світовим океаном: його чаша наповнена водою, що народилася в глибинах планети.

Друге Пришестя Термітів та Роль Гір

Десь 4 мільярди років тому ці Терміти знову прилетіли на Землю. Цього разу ця допотопна цивілізація вирішила пограбувати її, телепортуючи найцінніші ресурси у величезних кількостях на свою планету. Вони стали спилювати гори, вичавлювати з цієї сировини все цінне, а як відхідний матеріал залишати лише пісок.

Гори – це антени планети. Через них йде енергетичний обмін планети з Космосом. Вершини гір приймають та віддають ефірні потоки: з центру галактики приймають, а з ядра землі віддають. Частину ефірних потоків уловлювали енергетичні станції стародавніх. Для планети це мізер, майже нічого, зате для цивілізації – надлишок. Деякі піраміди будувалися саме з гір, їх ніби "обточували". Гірські енергетичні станції переводили хвилі ефіру в усі інші види енергії та передавали їх бездротовим способом на будь-які відстані.

Коли гори почали зрізати, це вчасно помітила міжзоряна коаліція білих Богів із сузір'я Оріон. Вони вигнали термітів, а гори піску розкидали по землі та по дну океану.

Піраміди: Не Гробниці, а Технології

Терміти на Землі більше не з'являлися. Однак прилітало величезна кількість інших створінь та високоцивілізованих людей з інших сузір'їв. Вони будували довгострокові бази, а коли умови були несприятливими, знову відлітали. Насамперед на своїх базах вони будували піраміди.

Піраміди насправді ніколи не були гробницями. Нікого в них ніколи не ховали. Піраміди на Землі будувалися для ініціації, для зв'язку людської свідомості з силовими полями Вищого розуму, для переходу матерії в інформацію і навпаки – з інформації в матерію. Завдяки цій властивості та властивості піраміди накопичувати енергію, вона застосовувалася як величезна машина для телепортації в будь-яку точку планети, а також на рідну планету тієї чи іншої зоряної системи. Втративши свою піраміду, деякі раси, залишаючись відірваними від своєї метрополії та перебуваючи в несприятливих умовах, через тисячі або мільйони років перетворювалися на людиноподібних істот кам'яного віку – диких, злісних, які пожирають одне одного.

Безліч Цивілізацій та Початок Мезозою

За 251 мільйон років від початку мезозойської ери до сьогоднішнього дня (у цей час клімат був більш стійким для проживання) на Землі могло проживати понад 70 різних цивілізацій. Це за найменшими підрахунками. Їх, напевно, було більше. Адже крім наземних, існують ще підземні та підводні. За цей час на нашій планеті могло бути сотня різних Атлантид, Оріан та Лемурій. Ведична традиція побіжно згадує такі, як: підземне царство змій-ящерів, підводне царство людей моря, царство червоних гігантів, гірських підземних карликів, магів тощо.

У темі „Структура простору-часу“ обговорювалося, що час не зовсім лінійний і що в ньому можна переміщатися в будь-яких напрямках. Тому прихід і відхід одних і тих же цивілізацій у різний період існування Землі цілком зрозумілий. Надалі йтиметься лише про ті цивілізації, які залишалися на Землі на довгий період часу. Деякі з них є нашими далекими предками.

Отже, у період мезозою, в середині тріасу, на Землю з космосу прийшли перші негуманоїди. На поверхні планети їхні сліди поки не знайдено. Тут мова не про людей, а про тварин у лусці. Слідів останніх на поверхні Землі тому й немає, що вони жителі її надр.

Біла Раса з Оріона та Червоні Гіганти

Трохи пізніше прийшла цивілізація гуманоїдів білої раси – із зеленими або блакитними очима, русяві, стрункі й дуже красиві. Вони прийшли із сузір'я Оріона, з дев'ятої планети (всього їх 16) із зірки «Стожари». Близько 700 мільйонів років тому на їхній планеті закінчився етап замкнутої планетарної еволюції (мікроеволюції) людей. Її населення увійшло в другу й останню фазу еволюційного процесу – супереволюцію (макроеволюцію). Іншими словами, на ній повністю сформувалася езотерична або окультна цивілізація. Можна сказати, що населенню планети належав увесь Всесвіт. Носії свідомості зі швидкістю думки, переходячи з матерії в інформаційне поле й назад, досягали найвіддаленіших зірок і навіть галактик…

Майже сто мільйонів років тому на нашій планеті жила раса червоних гігантів. Про це написано у ведах багатьох народів (Індії, Тибету, руських ведах, ведах Ірану). Червоні проживали на нашій планеті періодично по мільйонах років. Вони були заввишки до 5 метрів, а їхня вага становила близько півтора-двох тонн. Звідки вони прийшли – невідомо. Відомо те, що вони будували свої бази-міста на берегах морів і були дуже мудрими. З часом вони впали в гординю, чим розгнівали богів і були знищені. Красиві гіганти загинули у вогні пожеж, і їх затопили небесні води. Цілком можливо, що була навіть атомна війна, оскільки разом з ними на Землі загинуло все живе.

Велика Катастрофа: Падіння Астероїдів та Відродження

Сталося це 66 мільйонів років тому (66 + 6 нулів). Це була велика глобальна катастрофа і перша перемога Князя Темряви. Існує дуже стародавня Веда про смертельну сутичку червоних гігантів і негуманоїдів змієголових (драконів). Удар, завданий червоним гігантам, був смертельним для фауни планети. На Землю в цей час впав не один астероїд, а кілька. Червоні завзято і потужно чинили опір. Але астероїди прийшли з боку Сонця, були, напевно, невидимими і керованими.

Червоні гіганти вистояли. Правда, їхні міста, які знаходилися в основному на березі морів і були закриті прозорими куполами, загинули. На якийсь час червоним теж довелося піти під землю. Свої притулки вони побудували в горах. Можливо, тому їхні тіла та скелети найчастіше там і знаходять.

У відродженні планети взяли участь не лише вцілілі з них, а й інші раси – напевно мешканці океанських шельфів і навіть наші білі предки. Спільними зусиллями через кілька тисяч років усі пустелі Землі знову перетворилися на краї життя та благоденства. На місце безповоротно загиблих мезозойських хвойних порід прийшли нові квіткові, а замість вимерлих ящерів з'явилися різні види ссавців. Без жодної мільйонолітньої еволюції – в основному завдяки вмінню та здатності матеріалізувати предмети та живі істоти. Після відновлення флори та фауни планети частина червоних гігантів пішла на свою метрополію, але невелика їхня група залишилася. Згодом вони втратили зв'язок з центром і деградували. На Землі вони більше ніколи не з'являлися.

Деградація Великоголових та Сіріусіани з Оріанами

Після відходу з Землі основної частини червоних гігантів по її материках почала своє розселення раса великоголових. То були люди, порівняно з нами, нижче середнього зросту, з великою головою та великими рисами обличчя.

Спочатку маленькі люди на Землі побудували довгострокову базу. Але, очевидно через втрату зв'язку з метрополією, а можливо і з інших причин, вони все більше і більше деградували.

Швидше за все, великоголові з'являлися на нашій планеті періодично. Їхній останній візит закінчився конфліктом з однією з рас (імовірно темно-коричневих Сіріусіан). Після чого вони знову дуже швидко почали деградувати. І вже на початку пліоцену, приблизно 5 мільйонів років тому, імовірно перетворилися на австралопітеків (людиноподібних мавп).

За даними хроніки Акаші, 12 мільйонів років тому деяким зоряним системам нашої галактики загрожувала дезінтеграція та неминуче згортання в інформацію. З цієї причини майже в один і той же час на Землі опинилася частина населення із супутників «Стожар» та подвійної зірки Сіріуса. Сіріусіани не були холодолюбивою расою, тому вони обрали собі місце ближче до екватора у східній Африці. Тут вони спочатку побудували довгострокові бази, на які й хлинув потік переселенців. Там згодом і розквітла велика Лемурія – земний сіріусіанський рай! Планета «Ор» у сузір'ї Оріон, на відміну від сіріусіанської планети, була далі віддалена від сонця і в основному була покрита снігами, тому на Землі вони розмістилися ближче до півночі. Їхня людська фізіологія та психіка при температурі більше 18 градусів працювала в менш оптимальному режимі та давала збої.

Магія та Конфлікт: Народження Люцифера

Обидві цивілізації, що переселилися на нашу планету, були окультними. З ними на Землю потрапила і їхня магія: з подвійної зірки – сіріусіанська, і з системи Оріон – оріонська. Пізніше сіріусіанська магія пошириться в Атлантиді, а після її загибелі – у династичному Єгипті. З цієї магії згодом проросла й іудейська, але не та, яка знаходиться в каббалі. Магія каббали – це всього лише відлуння тієї магії, якою володіє вищий ешелон іудеїв.

Під час своєї масової міграції обидві раси – і з Сіріуса, і з сузір'я Оріон – залишили на орбіті Землі своїх спостерігачів. Маре – вождю космічних спостерігачів – згодом якимось чином вдалося посварити на Землі обидві раси, що переселилися. І близько 9 мільйонів років тому була така війна, що після цього добрих 5 мільйонів років вся територія Східноафриканського рифту була охоплена такою спопеляючою радіацією, що всяке життя в тих місцях припинилося.

Наслідки цієї великої війни змусили деяких оріанів, як і коричневих, до переселення. Частина оріанів залишилася на півночі, а частина жила тепер разом із коричневими мешканцями Сіріуса на Атлантиді.

Конфлікт закінчився, як оповідають буддистські та ведичні хроніки, втручанням обох метрополій. І сіріусіани, і мешканці із сузір'я Оріон спробували покарати за злодійство Мару. Але той уникнув відплати в протуберанцях наднової. Напевно йому хтось допоміг – можна припустити, що це були наші знайомі негуманоїди. Іншого пояснення важко знайти. Фактично Мара представляв на Землі їхній інтерес. Уникнення переслідування в силове поле наднової дало Марі ще одне ім'я. Тепер його стали називати Люцифером – Світловипромінювальним. З часом він зібрав навколо себе вцілілих спостерігачів та обзавівся союзниками.

Пізніше Мара-Люцифер обзавівся власним дуже потужним егрегором під назвою СатАна. Він підпорядкував своєму впливу кілька споріднених, досить агресивних негуманоїдних космічних цивілізацій Ящероголових і, вийшовши знову на Земний рівень, створив свій таємний культ. Цей культ всередині храмового жрецтва – по-єгипетськи Бога Сета. Наприклад, ілюмінати є одними із хранителів цього культу. А після метеоритних дощів Люцифера стали називати Богом Пустелі та Смерті.